|
Одного разу мої друзі запросили мене переглянути фільм "Ісус Христос із Назарету". На той час я була ще невіруюча, але фільм так захопив мене, що 6 годин фільма я переглянула без перерви. Ті ж самі друзі запросили мене і мою групу, де я співала, до церкви. На мій погляд церква завжди була будівлею. Але там виявився звичайнісінький БК і в ньому збиралися віруючі. В церкву запросили відомого молодіжного проповідника Боба Вайнера. Він розповідав про Ісуса, про Його страждання, які Він прийняв за нас. І весь той час я сиділа і плакала. Наприкінці проповіді був заклик вийти наперед і покаятися. Вся моя група вийшла, а я залишилась на місці. Я думала: "Що це за вистава? Навіщо каятися привселюдно? Я можу це зробити сама, вдома". І проповідник був уже ладен починати молитву, але він враз повернувся до залу зі словами: "Я не можу почати молитву, бо в залі є людина, яку Бог привів сюди сьогодні, і нині є день покаяння для цієї людини". Люди, що сиділи у залі, почали повертатися, дивитися, що ж то за людина. Я заклякла на місці,
мізкуючи: "Ні, це не мені, та й каятися мені немає в чому. Я нікого не вбила, не крала і, вцілому, я людина хороша. І після паузи очікування проповідник повернувся до тих, хто вийшов наперед. Але постояв мовчки і знову повернувся до залу і мовив: "Я не можу почати молитву. Бог чекає на цю людину".
І тут я наче прозріла. Сам Великий Бог, який сотворив небо і землю, і все, що їх наповняє, чекає на мене - ту маленьку людину, яка мізкує: "грішник - не грішник, виходити - не виходити". І щойно я піднялася з стільця, як зрозуміла, яка я грішниця і як я винна перед Богом. І доки я йшла наперед, я думала: "Як же то Святий Господь доторкнеться до мене і очистить мене від всякого гріха?" І те чудо здійснилося. Бог прийняв мене. І ось вже 9 років як я віруюча і ні на мить свого життя я не пожалкувала про те рішення. Я часто згадувала про той день. І якось народилась ця пісня-свідоцтво мого покаяния. |